Екологічна катастрофа: коли зникне Куяльницький лиман

Через війну Куяльницький лиман та його лікувальний курорт опинилися під загрозою зникнення. Солоність ропи знову перевищує норму. У якому стані нині всесвітньо відома здравниця та яка доля її очікує, якщо терміново не вжити заходів зі збереження?

Відповіді на ці та інші запитання  журналісти Новини.LIVE шукали разом з екологом, ректором Одеського державного екологічного університету Сергієм Степаненком.

— Для збереження екології лиману солоність води не має перевищувати 250 г/куб. дм, нині вона досягає показника 280 г/куб. дм. Чим це небезпечно для лиману?

— Попередні роки лиман підживлювали в осінньо-зимові періоди лише морською водою, що призвело до надходження до водойми близько мільйона тонн солі. В умовах дворічної суворої посухи в Одеській області та суттєвого збільшення випаровування з лиману солоність ропи, до прикладу, восени 2020 року значно перевищила  норму і становила до 320 г/куб. дм.  Останній рік дослідження солоності ропи лиману ніхто не проводить. Це пов'язано із війною. Втім, як показує стан водойми, меншою вона не стала.  А тому якщо  цю проблему не вирішити, то  подальше її ігнорування загрожує Куяльницькому лиману повним зупиненням процесів відтворення мікроорганізмів сульфідного мулу і погіршенням якості лікувальних грязей.

Ми маємо вже чимало таких прикладів, коли водойма через солоність гіпсувалася і як результат —  лікувальні здравниці перестали існувати. Крім того, підвищення солоності призведе до змін всієї екосистеми лиману, а це не лише сам лиман, але й прибережна територія із флорою та фауною. Коли сіль висихає, її вітром розносить по плодючим землям, які надалі вже не можна використовувати у сільському господарстві.

Сам лиман вже зменшився на третину, але навіть це не критично. Важливим є те, що солоність ропи в лимані на 15-20% вища, ніж солоність Мертвого моря. А це говорить про те, що всі біологічні процеси підтримки властивостей грязі та її нове утворення, мабуть, припинилися. А як результат і сам курорт лікувальний може припинити своє існування.

— Із потеплінням морську воду вже не можна пускати до лиману. Чи не призведе це до екологічної катастрофи? Адже за літо ще більше випарується води у лимані.

— До 2019 року Куяльницький лиман оживав, бо в зимово-весняний період туди трубою надходила морська вода. Середньорічний рівень лиману підіймався, солоність води зменшувалася. Її показники були сприятливі для розвитку біологічних процесів, які призводять до утворення лікувальної грязі, підтримання оптимальної активності її цілющих властивостей. Але у 2019-му почалася дворічна посуха, і, по суті, подача морської води стала єдиним джерелом наповнення Куяльницького лиману.

На жаль, 10 млн кубів води, яка надходить із труби, не вистачає навіть для підтримання стану лиману. Адже з його поверхні щорічно випаровується понад 20 млн кубометрів. До того ж літньої пори подавати морську воду не можна. Вона не нашкодить розвитку життя в Куяльнику, тільки якщо її температура буде нижча восьми градусів.  Щорічне сезонне поповнення Куяльника 9-10 млн кубометрів морської води (з осадкою на дні 12% солі) вже несе загрози засолення й вапнування водойми та пониження якості лікувальних природних ресурсів лиману.

Дослідження показують, що Куяльницький лиман протягом століть періодично пересихав та наповнювався водою. Посуха 2020 року значно скоротила рівень водойми, але вплив діяльності людини в цьому процесі у рази гірший. В першу чергу, це стосується забору води з річки Великий Куяльник, яка є найважливішим джерелом поповнення Куяльницького лиману прісною водою. Вчені нашого екологічного університету встановили, що близько 70% того, що є в річці, забирають люди. Перше, що потрібно зробити, — це прибрати всі 120 незаконних гідротехнічних споруд, які ми там нарахували. Це ставки та загати, що є незаконними.

— Ще у 2011 році обласна рада ухвалила регіональну програму збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2016 роки. Мета програми — відновити водостік у річище річки Великий Куяльник і таким чином повернути основне джерело надходження води до лиману. На це навіть виділили 26 млн гривень. Що було зроблено в результаті цього проєкту?

— На реалізацію проєкту будівництва трубопроводу для поєднання Куяльника з Чорним морем облрада виділила 26 млн гривень.  З грудня 2014 року трубопровід щороку у зимово-весняний період поповнює унікальну водойму 9-10 мільйонами кубометрів морської води. Але це не вирішує проблему відновлення водних ресурсів лиману, бо спочатку планувалося, що цей крок буде дієвим лише перші 4-5 років, а далі були сподівання на те, що збільшаться об'єми прісної води із річки Великий Куяльник. Втім, кліматичні умови внесли свої корективи, і як результат стан лиману погіршився. Що стосується виконання всього комплексу робіт з поновлення живлення водойми прісною водою, передбачених Регіональною програмою збереження і відновлення водних ресурсів басейну Куяльницького лиману на 2012-2016 роки, то тут коштів  вистачило лише на будівництво каналу.

Відносно вирішення питання відновлення річки Великий Куяльник, тут була розроблена регіональна програма збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2019-2023 роки. В рамках неї були заплановані заходи з ренатуралізації гідрологічного стану річки Великий Куяльник з метою врятування Куяльницького лиману. Але в рамках цієї програми передбачено лише розчищення річища. А що далі? Через рік знову розчищати? Це перше, а друге — води з Великого Куяльника не вистачає, тому в зимовий період необхідно зберігати поповнення морською водою. І тут треба проводити дослідження про довготривалий вплив морської води на якість грязей, на якість ропи у Куяльницькому лимані. Таких досліджень немає.

— На початку 2022 року лиман набув статусу Національного природного парку, проте війна зупинила всі процеси. Що дає новий статус Куяльнику і чи це дійсно допоможе?

— Ідея створення Національного парку "Куяльник" зародилася давно, але предметно стала обговорюватися тільки у двохтисячних роках. Тут виникли суперечності між двома концепціями: Куяльницький лиман як національний курорт або як природно-заповідний фонд. Вирішили, що спочатку формується курорт національного значення, а потім — встановлювати природоохоронний статус лиману як парку. Таким чином, Куяльник має захищати Закон України "Про природно-заповідний фонд".

Фактично 1 січня 2022 року  президент Володимир Зеленський підписав указ про створення Національного природного парку "Куяльницький".  Це дало  змогу отримати 19 млн гривень з державного бюджету на розробку проєкту ренатуралізації річки Великий Куяльник. Зазначу, що Національний природний парк — це  охоронна зона територією 22,8 тисячі кв. км, при цьому сама водойма займає у 20 разів менше території. Статус Національного природного парку передбачає створення адміністрації, яка несе відповідальність за об’єкт і має підпорядкованість Міністерству екології. Втім, пройшов рік, а адміністрацію не призначено, кошти із державного бюджету на утримання парку  не виділено.

Але у 2019 році бальнеологічному курорту Куяльник поновили правовий статус державного, який він мав із 1985-го. Що передбачав цей статус? За курортом були закріплені межі та зони санітарної охорони, а також затверджено комплекс заходів, спрямованих на збереження та розвиток прибережних територій і втілення законодавчих змін задля раціонального використання природних лікувальних ресурсів. Встановлені межі курорту та зон санітарної охорони, мають бути поновлені й позначені на кадастрових картах, оскільки відомо, що деякі землевласники знищили межові знаки.

Нині екологи б’ють на сполох, бо кліматичний прогноз на 2023 рік невтішний. Найімовірніше, що лиман буде потерпати від нестачі води, а механізми, які б допомогли подолати цю проблему, через відсутність фінансування не запущені.

— На вашу думку, чи є реальні шанси врятувати Куяльник та його унікальні грязі та скільки часу піде на його відновлення? Що потрібно зробити?

— Я впевнений в тому, що необхідно впроваджувати проєкти з порятунку Куяльницького лиману, які будуть мати стабільну довгострокову перспективу з наповнення лікувальної водойми чистою прісною водою. Нині є два варіанти вирішення. Забір води з Хаджибейського лиману, яка буде проходити доочистку, тобто потрібно будувати очисні споруди. Другий варіант — скидання очищених стоків зі станції біологічного очищення "Північна". Ці стоки будуть проходити додаткову, дуже ретельну доочистку, і ця прісна, дуже чиста вода буде надходити в Куяльницький лиман. Впровадження глибокого очищення води на цій станції дасть змогу використовувати в умовах ще більш посушливого клімату в найближчі 20-30 років десь 60 млн куб. м прісної води для забезпечення живлення Куяльницького лиману і поступового поліпшення гідроекологічного стану Хаджибейського лиману, який зараз знаходиться в жахливому екологічному стані.

Втім, обидва ці варіанти вимагають значних капіталовкладень. Але першочерговими завданнями щодо порятунку Куяльницького лиману  має бути припинення незаконного забору води та проведення комплексу робіт з ренатуралізації річки Великий Куяльник, а також розчищення річища, облаштування захисних зон з висадкою там дерев і кущів, що припинить замулювання. В радіусі водозабору також треба прибрати несанкціоновані звалища.