"Інформвійну на книжковому ринку ми програли": власник "Фоліо" Олександр Красовицький

Попри війну український книжковий ринок адаптовується під нові реалії, особливо якщо йдеться про видавництва з основними активами, розташованими у прифронтових регіонах. Як працює український ринок і що заважає його розвитку? Чи змінився читач? Як бачать новітню історію українці й до чого тут Одещина?

Про все це журналістка Новини.LIVE поспілкувалася з власником та головним редактором видання "Фоліо" Олександром Красовицьким.  

— Міністерство культури та інформаційної політики виділило 220 тисяч гривень на друк тисячі примірників книги "10 розмов про давню історію України" одеського історика Андрія Красножона. Ви є співавтором цієї книги. Розкажіть детальніше про вашу спільну працю.

— Книжка виходить за програмою Центру захисту інформаційного простору України, який вже кілька років видає літературу патріотичного та історичного спрямування для держави. Цьогоріч це єдина державна програма, де фінансувалося книговидання. Це пов’язано з великим попитом на книжки історичної тематики.

В цьому випадку книжка виходить у серії "Десять розмов", в рамках якої кілька книжок про сучасну історію з істориком Данилом Яневським та десять інтерв’ю з різними людьми в одній книжці. Що стосується книжки Андрія Красножона, то ми з ним спілкувалися практично 20 годин, щоб зробити її, а потім дописували. З моєї точки зору, це не просто одеський історик, а найкращий спеціаліст в Україні з її давньої історії. 

— Чи згадуватиметься у книзі Одеса? Адже Андрій Красножон добре відомий своїми відкриттями історичних пам’яток саме у нашому регіоні...

— Скажемо так, що весь степовий Південь — це місце транзиту народів зі Сходу на Захід. Всі цивілізації, які починалися на нашій території, вони брали участь у її створенні: частина, яка жила на півночі — це і Готська держава, і Кімерійська, і Скіфська. Але більша частина того, про що написана книжка, зокрема і й про територію Одещини, буде новим для читачів, бо ми багато років читали радянські штампи про історію, які дуже далекі від того, що насправді відбувалось. А це була територія дуже розвинутої цивілізації.

Книжка вже готова, вона потрапить у книгарні Одеси в першій половині лютого. Коштуватиме від 350-400 гривень. Хочу відзначити, що "Фоліо" — не суто харківське видавництво, тому "10 розмов про давню історію України" з’явиться у книгарні усієї країни. Тож це не містечкова історія для Одеси, а загальноукраїнський бестселер. 

— Якщо говорити про український книжковий ринок, як він сьогодні виживає?

— По-перше, український книжковий ринок завжди був заповнений у значній частині книжками походження з російської федерації та Білорусі. У всьому світі книжкові ринки монопольні, а ми були такі нерозумні, що свій віддали експансії сусідньої країни.

Це інформаційна війна і, безумовно, вони вигравали: займали територію книгарень книжками, виданими в росії, з тематикою, яку вибирали росіяни, фальсифікаціями, які вони робили, зокрема в історичній літературі. Зараз зупинено постачання книжок з росії. Їх все ще дуже багато в доступі в українському інтернет-просторі, на полицях книгарень їх все менше.

На жаль, закон, який було ухвалено 19 червня 2022 року, — про заборону ввезення і продажу книжок походження з рф та Білорусі, президент не підписав, не діє пункт про заборону видання авторів з російськими паспортами та інші пункти.

Ми можемо сказати так: сьогоднішній український книжковий ринок — це приблизно 50-60% того, що було до війни. При тому, що більшість платоспроможних українців виїхала, а значна частина втратила свої домівки та не має можливості тримати домашні бібліотеки, люди підтримують не стільки письменників чи видавців своїм активним попитом, вони підтримують психологічний стан, купуючи й читаючи книжки під час відключень. Нині в українців немає можливості дивитись телебачення, але можна знайти ліхтарик та читати книжки.

—  Що читають українці зараз? Чи можемо ми сказати, що війна змінила смаки та, головне, світогляди читачів? 

— По-перше, абсолютна більшість читачів перейшла на книжки українською мовою. Це їхній вибір. Немає такого, що немає примірників російською, вони свідомо обирають українську.

По-друге, люди дуже цікавляться українською класикою, здебільшого середини XX століття. Розстріляне відродження та українці, які покинули батьківщину і писали вже за кордоном. Також — історична література. А що стосується художньої світової літератури, то теж перемагає класика, плюс детективи та жіночі романи. Майже пішли з ринку психологічна, дитяча та бізнес-література.

—  На вашу думку, скільки знадобиться часу, щоб відродити український книжковий ринок?

—  З одного боку, видавці зберегли свої потужності та потенціал. Безумовно, працювати набагато складніше. Скажімо, моє видавництво "Фоліо" не має офісу, бо він чотири рази потрапляв під обстріли в Харкові. Не працює друкарня на півночі Харківщини, яку було окуповано, зараз там знищена електрика. Ми працюємо з друкарнями по всій території України, а співробітники працюють дистанційно.

Я думаю, що багато видавців мають свої проблеми, які вони побороли. Ми чекаємо після закінчення війни адекватної реакції від влади, яка розв’яже проблеми. Бо соромно перед Європою, бо має місце інтернет-піратство. Україна є країною, де музика, фільми та книжки, на жаль, вільно можна звантажувати та не відповідати за це. Безумовно, ці ринки не монетизовані — автори не можуть отримувати гроші, якщо їх читають безплатно. Це впливає на паперовий ринок.

Друге питання — відсутність бібліотечної реформи. Ми маємо більше за всіх бібліотек в Європі на душу населення, але вони, на жаль, здебільшого зберігають старі радянські книжки. За всі 30 років незалежності було два-три роки, коли держава нормально фінансувала закупівлі книжок для бібліотек. А у всій Європі книговидавництво якраз тримається на бібліотечній галузі. Це як дві ланки, які не можуть жити одна без одної. На диво, в Україні — можуть.

І третє — це контрабанда та контрафакт друку, які ніби поборола війна. Але ми впевнені, що боротися з цим треба, на жаль, далі. В Україні досі друкують книжки, які виходять в москві вже під час війни. Вони друкуються українськими піратами й реалізуються тут. Це підтвердження того, що злочинець немає національності. Якщо людина не розуміє, що тиражує книжки агресора, то вона має відповідати перед законом. Ми впевнені, що протримаємось до кінця, але далі роль держави.

— Чим може порадувати прихильників "Фоліо" найближчим часом?

— Ми закінчили 2022 рік зі спадом у 15% порівняно з 2021-м. Як на воєнний час, це непоганий показник. В січні вийшло 50 нових книжок. Це здебільшого українська та закордонна класика українською та англійською мовами. Серед них — хроніки війни, багато українців показують ці видання своїм іноземним друзям, щоб розплющити очі на правду війни в Україні. З новинок — "Чумні ночі" Орхана Памука і книга, яка ніколи не виходила за життя автора Уласа Самчука, — "На краю часу". Це невідкритий автор українського зарубіжжя, майже невідомий на батьківщині. І ще перевидання "Сірі Бджоли" Андрія Куркова, яке перекладено 20 мовами світу.