Одеські добровольці — шлях від цивільних до воїнів

Вони не чекали повістки, а просто зібрали необхідні речі та вирушили до ТЦК. Саме ці люди, залишивши свої сім'ї, роботу, друзів та звичне життя, взяли зброю та пішли захищати свою землю. Добровольці — що їх змотивувало тоді та чому вони пішли на такий крок?

У день українського добровольця журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з одним із них — військовослужбовцем 39-ї окремої бригади берегової оборони Павлом Зарембою.

Шлях військового

Павло розпочав свій бойовий шлях на початку повномасштабного вторгнення. У березні 2022 року чоловік у свої 21 вирішив піти до лав збройних сил захищати Україну. Завчасно обрав собі 126-й підрозділ, який зараз перепрофілювався у 39-ту окрему бригаду берегової охорони, для подальшої служби. Перше, з чим зіткнувся, — нерозуміння, як саме функціонує військова структура зсередини.

"В мене було, скажімо так, дуже туманне розуміння того, що таке військо взагалі, як проходять бойові злагодження, що таке підготовка, що таке оснащення певне, як взагалі працює цей великий організм. Але за три роки це стало настільки звичним та зрозумілим, що вже відчуваю себе якось у своїй тарілці", — розповів Павло Заремба.

Павло безпосередньо був учасником бойових дій на Херсонському напрямку. Зізнається, на передовій зовсім нелегко, однак, попри складності виконання бойових завдань, найважче — це втрачати побратимів. Людей, з якими ти проводиш день від світанку й до ночі, з ким ви злагоджено працюєте заради перемоги. Усвідомити цю втрату в деяких випадках просто неможливо.

"Достатньо було моментів, коли хлопець, який там з тобою живе, або ти його бачиш кожен день, ти з ним спілкуєшся, ви щось обговорюєте, тренуєтесь разом, а потім вже немає такої можливості", — каже військовий.

Головне — командир

Відсоток добровольців завжди був на порядок меншим, ніж мобілізованих, проте це не означає що призовні військові демотивовані або непрофесійні. Все починається з людини, з яким настроєм вона йде до служби. Та не менш важливим стає і те, в які підрозділи потраплять, адже велику роль грає керівництво бригад. 

"Серед усіх є люди, які мають певну мотивацію, певне бажання, та навіть коли вони не хотіли і не бачили себе у війську, потрапляючи в нормальний підрозділ нормального командира, себе розкривають та вже максимально кайфують від служби", — зазначив Павло.

Чоловік наголошує, що страх у цивільних перед армією цілком виправданий і засуджувати людей в таких випадках не потрібно. Адже дійсно багато хто просто боїться потрапити до лав збройних сил, опинитися на передовій без досвіду та навичок для майбутніх боїв. Проте в реальності все інакше, бригада повністю навчає та готує новобранців для бойових завдань.

"У випадку нашої бригади люди проходять комплексну підготовку  понад два місяці, якщо взяти це в цілому, з базовою загальною військовою підготовкою та безпосередньо вже всередині нашої бригади. Люди мають зрозуміти, що неважливо, що вони обирають. Війна триває, і важливо робити акцент на своїй підготовці", — розповів доброволець.

Хто такі добровольці

Павло зазначив що, на його думку, добровольці — це переважно саме ті, хто не мав ніякого очікування ще з 2014 року. Адже саме коли не розуміли повністю всю вагомість цієї війни, не боятися, взяти до рук зброю та піти на фронт — це один із героїчних вчинків. І саме вони вже 11 років мужньо тримають фронт, не відступивши та не склавши руки. 

"Доброволець — це той, хто пішов у 2014 або 2015 році. Тобто я долучився у 2022 році, я долучився добровільно, але я не вважаю себе добровольцем", — зазначив чоловік. 

Потреба в захисниках залишається актуальною. З кожним днем сили стають все слабшими, проте дух незламного народу важко побороти, тому, попри все, боротьба триває. Однак не менш важливо думати про країну, будувати плани та жити майбутнім. 

"Я сподіваюся, що вдасться відбудувати велику кількість втрачених та зруйнованих міст і що люди зможуть повернутися до нормального життя  і військові зможуть адаптуватися в соціум. Тому що це наразі досить велика проблема", — зізнався Павло.

Бригада — це сім'я

Для Павла бригада стала однією великою родиною, де один за одного готові стати стіною, а у разі потреби — підставити плече. Сьогодні до цієї родини приймають новачків — вакансій досить багато і є, зокрема, небойові спеціальності. Але базову підготовку мають пройти абсолютно всі.

"Ми пропонуємо велику кількість як бойових, так і небойових вакансій для людей, які бачать себе на тих чи інших спеціальностях. Будь-то монтажники, люди, які займалися радіопайкою, чи які цікавляться безпілотниками, зброєю тощо", — розповів Павло.

Відповідна посада знайдеться для будь-якого кандидата, головне — бажання та мотивація. Проте не варто забувати про значущість цього процесу, та повного розуміння відповідальності у виборі підрозділу. В еру технологій, коли майже кожна бригада чи підрозділ мають соцмережі та активно висвітлюють діяльність, треба просто зайти та переглянути сторінки, а за потреби навіть поспілкуватися з рекрутерами, які підуть вам назустріч. 

"Важливо просто зрозуміти, чи розумієте ви та чи ознайомлені ви з історією підрозділу, до якого ви хочете долучитись. Тому що дійсно багато бригад, які максимально достойні. І наша в їхньому переліку, яка вже понад три роки виконує досить важкі бойові задачі  й показала себе як дуже ефективна бойова одиниця", — каже військовий.   

Важливо розуміти, що обороноздатність країни залежить від тих, хто готовий стати до лав захисників. Адже війна триває і набір до війська — це стратегічна потреба, яка з часом стає все важливішою.  

Раніше ми писали про те, які посади у війську обирає молодь. А також покрокову інструкцію, як чоловікам змінити місце реєстрації.